26 квітня – міжнародний день пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській
АЕС.
Тридцять п ять років тому, 26 квітня, сталася одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства, відлуння якої відчуваємо досі
Ми знову сьогодні згадуємо Чорнобиль. І не тільки через те, що в ці дні минає тридцять чотири роки з дня аварії на четвертому реакторі ЧАЕС, а й тому, що нині в закритій зоні, навколо законсервованої станції, виникли пожежі, дим від яких поширився на великі відстані, у тому числі й на українську столицю. І знову ожили вже призабуті розмови про мікрорентгени, бери, радіонукліди, знову ми в тривожному очікуванні інформації про радіаційну ситуацію в наших містах і селах та навколишньому середовищі.
26 квітня 2019 р. у школі були проведені виховні заходи “Дзвони Чорнобиля” для учнів 5-х – 8 класів, де мова йшла про наслідки аварії на ЧАЕС. Священна пам’ять про всенародний подвиг ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках.
На фоні всепланетарної боротьби з коронавірусом ці тривоги виглядають локальними, суто українськими. Але в сучасному світі (і це ми бачимо сьогодні дуже переконливо) багато що взаємопов’язано, має свої «місцеві» причини й глобальні наслідки, які відлунюються в далеких від епіцентрів техногенних аварій (український Чорнобиль, японська Фукусіма) чи вірусних пошестей (китайський Ухань) куточках планети.
