На Буковину прийшов Мерцишор! З цієї нагоди люди приколюють одне одному на груди “мерцишорчики” – маленьку композицію із червоних і білих ниток. Мерцишор – у перекладі з румунської означає “квітка”. В окремих регіонах Румунії, Молдови та навіть на Буковині дівчата носять мерцішори. Згодом прикрасу вплітають у коси та носять аж до прильоту лелек чи першого цвітіння дерев. Десь у перших числах квітня мерцішор чіпляють на фруктове дерево, що росте біля хати. При цьому треба загадати бажання, яке протягом року неодмінно збудеться.
Давні дойни (пісні), танці, усмішки та вітання. «Живіть та квітуйте, як яблуні та груші у серці весни», зазначають на сайті Глибоцької центральної бібілотеки. Історично свято сягає корінням часів Римської імперії, коли Новий рік святкували 1 березня, у день бога Марса, який був до всього іншого ще й богом землеробства.
Є така стара легенда, що перший день березня на лісову галявинку вийшла красуня Весна й побачила, як крізь густу тернину вибивається з-під снігу перший ніжний пролісок вона вирішила допомогти квітці й розчистити навколо неї сніг та землю. Побачивши це, зла Зима дуже розлютилася й наслала холодний вітер зі снігом, щоб знищити Весну та провісника тепла. Маленька квіточка схилила голівку під колючим вітром. Весна одразу ж накрила паросток та поколола ніжні руки об тернину. Із рани крапнула кров, що оживила пролісок. Так Весна перемогла Зиму.
А ще кажуть, що у давні часи Сонце, перетворившись на чарівну дівчину, спустилося на землю. Побачив красуню лютий Змій і закрив її у своєму палаці. Відтоді на світі настала вічна холоднеча. Та знайшовся відчайдушний юнак, який переміг Змія та визволив Сонце. Настала велика радість по цілому світі, проте важко поранений змієм молодик до цього часу не дожив. Він стік на снігу кров’ю. А на місці, де юнак попрощався з життям, почали рости проліски, провісники весни. І нині на згадку про сміливця на початку весни люди сплітають білий і червоний шнурочки.